Тарабас

Автор: Джозеф Рот

EAN: 9788378660668

Тип видання: книга

Сторінок: 242

Обкладинка: тверда

Видавництво: Аустерія

SID: 618142

Тарабас

Важко сподобатися цьому персонажу. Ніколай Тарабас виглядає протилежністю Менделя Зінгера, пам’ятного Йова з роману Рота, опублікованого чотирма роками раніше. Мендель був благочестивий, богобоязливий, простий. Він був звичайнісіньким євреєм, і життя його, поки Бог не хотів його випробувати, текло спокійно, як тонкий жалюгідний струмок серед бідних берегів. Тарабас, колись християнин, а тепер безбожник із темним серцем, який ще мав віру в силу, долю та циганські пророцтва, часом почувався старим, який сумував за втраченим життям, але якому не залишалося достатньо часу, щоб почати нове. Той скромний учитель із невинною душею; це і професійний офіцер, і бродяга, і вбивця, і, нарешті, святий покаянник. Обидва були нещасними, але Мендель був нещастям людей, тяжко побитих долею, а Тарабас — силою власної ненависті й гордості, якою він заглушив підлість, бездумність і порожнечу свого галасливого й героїчного життя, яке, як це часто буває в книжках, мало свій зовсім нелітературний прототип. Це був якийсь поляк, офіцер армії Галлера, який під час війни висмикнув бороду і принизив рудого єврея, невідомого нам ні по імені, ні по фаху. Це зло (чи єдине, яке він учинив тоді, під час першої війни?) так лягло на його совісті, що він вирішив розшукати потерпілого, отримати від нього прощення і навіть віддати йому все своє майно. Якщо Микола Тарабас є еквівалентом Галлера в романі, то рудоволосий єврей — Шемарія, служниця в синагозі та охоронець священних сувоїв. Вдівець, батько революціонера, найнещасніша людина в штетлі. Справжній Йов цього Тарабаса оптимістичний, гарна притча про гріх, покаяння та спокуту. Невідомо, як воно було насправді (зі вступу Пйотра Пазінського). У Тарабасі немає аналізу чи мотивації, лише презентація. Психологія зведена до прикладу і, як у євангельській притчі, міститься в чистій історії. Навернення Тарабаса не аналізується й не виправдовується, лише розповідається; Рота надихає літературний жанр, який Мартін Бубер називає священним анекдотом, у якому висловлювання можна чітко пов’язати з подією. У світлі такої нерозривної єдності фактів і значень, життя і науки кожна запропонована подібність вирішується лише в одному можливому фіналі: таким чином сексуальна символіка акту пострілу з вогнепальної зброї перетворюється на легендарну реальність блюзнірських пострілів на картинах із зображенням оголених жінок, які сповіщають про неоднозначне диво, передвіщають насильство і спостерігаються очима перебільшеного та схвильованого. натовп як неземне явище виражене в іконографічних формах мистецтва середньовіччя Магріс, Далеко, але від чого? Йозеф Рот і традиції східноєвропейських євреїв