Стан та умови самоосвіти студентів

Дослідження, представлене в цій роботі, було спробою цілісного підходу до самоосвіти студентів педагогічного та непедагогічного факультетів. Було прийнято широке розуміння самоосвіти як автономного процесу, в якому індивід є активним суб’єктом, що керує власним розвитком, відповідно до цінностей, які він або вона визнає. У дослідженні використовувався ракурс тріангуляції, який передбачав використання різних методологічних підходів на окремих етапах дослідження. На першому етапі – кількісному – ставилося за мету визначити ступінь самоосвітньої активності студентів з урахуванням умов, пов’язаних зі статтю, напрямком, видом, роком навчання та самооцінкою. У результаті кількісного дослідження виділено дві проблемні групи: студенти з найвищим і найнижчим рівнем самоосвітньої активності. Наступний – якісний етап дослідження, заснований на суб’єктивній біографії – полягав у представленні індивідуального, особистого досвіду респондентів у сфері самоосвіти, що дозволило виявити особистісні детермінанти цього процесу, сформулювати конкретні закономірності та узагальнення щодо порушених питань. Видання адресоване всім людям, зацікавленим у самостійній роботі над власним розвитком, зміст, що міститься в ньому, може стати основою для саморефлексії та надихнути на здійснення власних аутоосвітніх зусиль, необхідних для формування ідентичної та автономної особистості та розвитку творчих здібностей. Практичні рекомендації щодо перебігу самоосвіти, її динамізму, оптимальних умов для протікання та ефективності цього процесу можуть мати особливе значення для студентів і викладачів, які бажають докласти зусиль для підтримки студентів у їх самоосвітній діяльності.