KĄKOL ZOŚKA PAPUŻANKA

• Видавець: маржа
• Рік публікації: 2024
• Світло: Важкий
• Формат: 197x130 мм
• Кількість сторінок: 320

Поверніться до свят, проведених у сільській місцевості, до природи, дитинства - складне, позначене незрозумілим конфліктом між поколіннями людей, змушеними бути один з одним. Десяток -річний оповідач дивиться на світ, розірваний між далеке і домінуючим батьком і матір'ю, де домінує її батько, який є ідеальною, незвичною фігурою -але відкинутою родиною її чоловіка, не в змозі знайти себе. Дитина не може пояснити відносини, в яких його кинули - і намагається знайти своє місце, відкиньте почуття провини.

Це історія історії. Трави, листя, трави, вставлені між сторінками книги, можуть означати щось, що ми хочемо зберегти, або про що ми хочемо забути. Це книга про дружбу, намагаючись примирити світ дитини з міста з дитячими святами з села. Про пошук когось, хто дуже намагається бути схожим на нас, хоча це не так. Коктейль Нарешті, він шукає відповіді на найдавніші питання: що є добрим і що таке зло? Ми позначені злом чи ми обираємо це свідомо? Чи може дитина бути поганою?

Ця книга пахне сухою травою, молоком та корою дерев. Це боляче, як перший досвід несправедливості. Вона чарівна і жахлива, помилкова і правдива - як і будь -яка казка.

Варто поїхати в цю казкову мандрівку. Варто пробитися через зарості подій, через зарості історії, через неминучу долю. У цьому магічному реалізмі трапляється виразне життя, з якого "нам потрібно витягнути бур’яни" і пам’ятати, звідки ми родом і чому ми створені.

Ewa Lipska

Сімейну історію можна писати багато в чому. Зошка Папужанка закриває її у своїх спогадах про дитинство, зі свят у сільській місцевості, де бабусі та дідусі, їхні діти з подружжям та онуками хочуть провести довгі тижні, хочуть вони цього чи ні. Гірко-солодка історія автора робить чудову мову і, як завжди, спокушає велику уважність, не ігноруючи жодного жука чи польового бур’яну.

Марія Фредро-Смолекська, "Vogue Polska"

Шановні редактори. Мені дуже шкода, але я відмовляюся писати записку про книгу певної Zośka papużanka. Я просто маю ревнощі щодо її таланту. Як можливо, що вона знає, як писати, щоб людина не хотіла закінчувати Кукурудза ? Що він хотів би сидіти до кінця свого життя в сільській місцевості, на сходах великої м. Кароліна, і подивитися на курей одягненої тітки Аврелії. Чому я повинен писати що -небудь про книгу, в якій кожне слово знає його місце, кольори та текстури на мові, а персонажі повні? Що у неї є почуття гумору, характерне для цього письменника, і в той же час уваги, ніжності та турботи, але без зайвої ніжності. Є також дід Антоні, домашній терорист з класом. Я не буду писати про нього більше, тому що я не люблю його. Немає можливості визнати, що Зошце Папужанка, цей окремий письменник, який пише, як ніхто інший, знову був успішним, цього разу про великі свята кошмарних свят.

З повагою, Магдалена Грейбаловська

[штамп, 9788368226287.7/6/2024 16:37:35]