Cała Ziemia Dyrracheńska” Pod panowaniem bizantyjskim w latach 1005-1205
- Час доставки: 7-10 днів
- Стан товару: новий
- Доступна кількість: 2
Оплачивая «Cała Ziemia Dyrracheńska” Pod panowaniem bizantyjskim w latach 1005-1205», вы можете быть уверены, что данное изделие из каталога «Всеобщая история» будет доставлено из Польши и проверено на целостность. В цене товара, указанной на сайте, учтена доставка из Польши. Внимание!!! Товары для Евросоюза, согласно законодательству стран Евросоюза, могут отличаться упаковкой или наполнением.
АвторJarosław DudekНазва
"Вся земля Діррахен"
Під Візантією в 1005-1205 роках
Рік виданняВидавництвоілюстрації фотографії малюнкиСторінкиОбкладинка, палітурка< b >Статус та інша інформація1999УНІВЕРСИТЕТ ЗЕЛОНОЇ ГУРИ-196м'яка обкладинка НОВИЙОпис
Від самого початку можна припустити, що доля Діррахіона, міста, розташованого на одній із гілок західного кінця Егнатичної дороги, мала стати найважливішим із візантійських форпостів на захід від Фессалонік протягом 11 ст. і 12 ст. Місто, яке добре функціонувало і розвивалося з давніх часів, найчастіше відоме як Епідамнос, у середні віки грекомовні жителі Візантійської імперії частіше називали його Дірахіоном (у латинських і старофранцузьких джерелах воно згадувалося як Дурахіум, Дураціум, Дурас або Дураццо, сусідні і слов'яни називали Драч), після 1005 року він став центральним центром візантійської провінції, яка включала землі сучасної Албанії та Західної Македонії.
Коли в 1005-1019 роках поступово формувалися основи цієї територіальної одиниці, її найважливішим завданням, безумовно, була підтримка військових зусиль візантійських військ, які воюють проти болгар. Після переможного фіналу війни, яку з перемінним успіхом так довго вів імператор Василь II Бутгаровбивця, наміснику Діррахена буде довірено подальші політичні та військові цілі.
Однією з цілей цієї роботи є спроба охопити й описати роль Діракбіона у відносинах Візантійської держави з її балканськими та поствоітальними сусідами. У той же час необхідно враховувати роль цього міста в період розквіту хрестоносного руху в левантійських областях в 1096-1101 і 1202-1204 роках. Тому перший розділ характеризує роль Діррахіона у відносинах Східної Римської імперії з тодішніми сербськими державами: Дуклією (Зетою), Захлумом і Рашкою. Ці коментарі особливо стосуватимуться розмаху військових дій, здійснених стратегами, катепанами та князями Діррахені проти сербів, болгар і влахів, які намагалися повалити візантійське панування.
У наступному розділі йтиметься про участь діррахенських намісників у захисті західних кордонів Візантії від загрози італійських і сицилійських норманів і хрестоносців у 1059-1205 роках. Важливість Діррахіона в нейтралізації цієї небезпеки стане помітною, починаючи з 1062 р. і закінчуючи 1185-86 роками, коли вторгнення Роберта Гвіскара та його політичних спадкоємців глибоко проникли в балканські провінції Візантії, що, очевидно, знайшло свій відгомін, за словами Х. Грегуара, навіть у літературному топосі «Пісні про Роланда».
Зазначені проблеми, що поступово виникали протягом XI ст., опосередковано сприяли б започаткуванню та проведенню серйозних внутрішніх реформ Візантійської держави. Виникнуть великі намісництва, якими керуватимуть катепани та дукси, як це було з рядом провінційних центрів, таких як Дірахіон, Парістріон, Еллада, Пелопоннес, Трапезунд, Антіохія та Кіпр. Катепанати та дукати, які так помітні в структурі візантійської держави в XI-XII століттях, були результатом реформ, проведених рядом візантійських державних діячів, починаючи з часів епігонів Македонської династії.
Адміністративні одиниці, народжені в нових соціальних і політичних обставинах